Останні новини

ТОВ «Полат-Ліс» розпочинає процес консультування із зацікавленими сторонами в рамках виконання вимог стандарту контрольованої деревини FSC-STD-40-005...
Компанія НЕПКон проводить АУДИТ FSC Controlled Wood в компанії ФОП «Романченко Анатолій Данилович» Україна, Черкаська обл., Черкаський район, с....
Компанією СЖС Україна планується проведення у грудні 2017 першого наглядового аудиту Державного підприємства “Виноградівське лісове господарство"...

Опитування

Де ви дізнались про цей сайт?
Знайшов в Інтернеті
51%
Лісівничий вісник
38%
Розповіли друзі
6%
Побачив по телевізору
1%
ЗМІ
3%
Загальна кількість голосів: 836

Останні публікації

Проць Б.Г., Кагало О.О. Скрильніков Д.В. Плани конвергенції директив Європейського Союзу щодо охорони природи в Україні. - Львів: Ліга Пресс. 2017...

Законодавчо-нормативні документи лісового господарства

Основними нормативними актами, які формують систему лісового законодавства, є Конституція України, Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Лісовий кодекс України, Закон України „Про рослинний світ”.

Базовим законодавчим актом, яким регулюються правові відносини у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище є Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”.

Частинами другою та третьою статті 38 вказаного Закону встановлено, що законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

Водночас, в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Пунктом „е” частини першої статті 39 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” лісові ресурси державного значення зараховано до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання лісових відносин є Лісовий кодекс України, який Законом України „Про внесення змін до Лісового кодексу України” від 8 лютого 2006 року №3404-IV викладено у новій редакції. Змінами, внесеними до цього Кодексу, визначаються особливості використання лісових ресурсів у порядку загального і спеціального використання, в залежності від їх видів.

До загального використання лісових ресурсів належить право вільного перебування громадян в лісах державної та комунальної власності (на перебування в лісах приватної власності потрібна згода власника). При цьому, не потрібна наявність спеціального дозволу у разі збирання для власного споживання дикорослих трав’яних рослин, квітів, ягід, грибів та інших лісових ресурсів, крім випадків, передбачених Лісовим кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Отже, збір вказаних лісових ресурсів здійснюється безоплатно, проте на нього встановлюється уповноваженими на те органами виконавчої влади максимальна норма, метою запровадження якої є забезпечення невиснажливого використання лісових ресурсів та сприяння їх природному відтворенню. Доведення максимальних норм безоплатного збору дикорослих трав’яних рослин, квітів, ягід, грибів та інших лісових ресурсів до відома населення має забезпечуватися органами виконавчої влади через засоби масової інформації або органами місцевого самоврядування.

В основу класифікації видів спеціального використання лісів покладено роль лісів, які використовуються як природний ресурс. Вона, зокрема, полягає у значенні лісу як джерела деревини, живиці, інших лісових ресурсів, а також у специфічних якостях лісу: лікувально-оздоровчих, рекреаційних, естетичних. Виходячи з цього, види спеціального права лісокористування за цільовим призначенням можна поділити на:

  1. використання деревних ресурсів лісу – заготівля деревини в порядку рубок головного користування, другорядних лісових матеріалів (пнів, луба, кори і т.ін.);
  2. побічні лісові користування – сінокосіння, випасання худоби, розміщення вуликів та пасік, заготівля лісових продуктів, збір рослин і грибів, заготівля очерету, збирання лісової підстилки;
  3. користування лісом у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та у науково-дослідних цілях;
  4. використання корисних властивостей лісів для потреб мисливського господарства, створення сприятливих умов для життя диких тварин.

Основною вимогою до громадян, які здійснюють використання лісових ресурсів як у порядку загального користування, так і спеціального, є дотримання пожежної безпеки в лісах, згідно з Правилами пожежної безпеки в лісах України, затверджених наказом Державного комітету лісового господарства України від 27 грудня 2004 р. № 278, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 березня 2005 р. за №328/10608.

При цьому, діяльність лісокористувачів, пов’язана з використанням лісових ресурсів, також має здійснюватися за умов дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 555, якою затверджені Санітарні правила в лісах України, які являють собою сукупність норм здійснення санітарно-оздоровчих заходів та санітарних вимог, що встановлюються з метою охорони та захисту лісів при веденні лісового господарства, використанні лісових ресурсів та здійсненні робіт, не пов’язаних з веденням лісового користування.

Усі лісокористувачі наділяються відповідно до законодавства та умов дозволів правами і обов’язками. Вони мають право здійснювати лише ті лісові користування, які їм дозволено і використовувати лише ті ресурси, на які видано спеціальний дозвіл, та в межах визначених в них строків.

Здійснення усіх видів лісокористувань (крім загальних) передбачає дотримання дозвільного порядку, а саме, лише за наявності спеціального дозволу – лісорубного або лісового квитка.

Також слід зазначити, що право спеціального лісокористування має строковий характер (як правило, один рік). Після його закінчення необхідне повторне оформлення.