Словник

Ділова деревина. Деревина, яка може бути використана для виробництва товарної продукції різних видів.

Ділянка. Ділянка лісу, відведена для рубки (незалежно від типу рубки і віку насаджень), теоретично - відмежована в натурі лініями (візирами), стовпчиками та іншими способами.

Заказник. Одна з категорій об’єктів природно-заповідного фонду України. Залежно від обставин, заказники можуть мати місцеве чи загальнодержавне значення. Заказники не виступають у ролі самостійних юридичних осіб, тому не мають власної адміністрації, а територія заказників не вилучається у чинних лісокористувачів. Площа та характер заказників суттєво різняться – від орнітологічних заказників площею менше одного гектару до ландшафтних заказників, що включають у себе тисячі гектарів лісів.

Запас деревостану. Загальний обсяг деревини стовбурів дерев, що ростуть (в кубічних метрах на гектар). Зазвичай використовується так званий "кореневий запас", тобто загальний запас деревини у стовбурах, з урахуванням вершинок і пеньків. Так званий "ліквідний запас", тобто та частина запасу, яка може бути використана в господарстві, менше "кореневого запасу" на 10-15%. До складу ліквідного запасу входить як ділова, так і дров'яна деревина (тобто для потреб промисловості може бути використана лише частина ліквідного запасу).

Заповідне урочище. Одна з категорій об’єктів природно-заповідного фонду. Заповідне урочище передбачає суровий заповідний режим, аналогічний режиму природних заповідників. На відміну від останніх, заповідні урочища є об’єктами місцевого значення і не мають власної адміністрації, а значить – їх охорона покладається на чинних земле- або лісокористувачів. Зазвичай заповідні урочища є невеликими за площею.

Заповідник. Природоохоронна територія з найбільш суворим режимом охорони. В Україні існує два типи заповідників: природні заповідники та біосферні заповідники. Усі природні заповідники в Україні створюються з вилученням земель у колишніх землекористувачів та мають власну адміністрацію. У більшості випадків заповідники ведуть власну наукову діяльність з вивчення природних комплексів на своїй території, а іноді і в околицях. Багато заповідників є значними науковими центрами. Доступ громадян на територію природних заповідників без спеціального дозволу заборонено. На відміну від природних заповідників, біосферні заповідники складаються з декількох зон – зазвичай, заповідної, буферної та зони антропогенних ландшафтів. Режим заповідної зони біосферних заповідників аналогічний режиму природних заповідників, тоді як у інших зонах обмежуються лише окремі заходи.

Зімкнутий деревостан. Деревостан із зімкнутістю намету (відношенням суми площ проекцій крон дерев на горизонтальну площину до загальної площі ділянки лісу) 0.4 і вище в молодняках та 0.3 і вище в інших насадженнях. У практиці лісовпорядкування до зімкнутих відносять деревостани з повнотою 0.3 і вище, хоча повнота і зімкнутість - дещо різні показники. У світовій практиці до зімкнутих відносять ліси з зімкнутістю крон 0.4 і вище незалежно від віку.

Інші рубки. Категорія рубок, що не входять в рубки формування та оздоровлення лісів та рубки головного користування (прочищення просік, вирубка трас та ін.). У ряді випадків за допомогою інших рубок може заготовлятися значний обсяг деревини.

Категорії стану дерев. Категорії дерев за ступенем життєздатності та пошкодження шкідниками, хворобами та іншими несприятливими факторами. Категорії стану - один із найважливіших інтегральних показників при моніторингу стану лісів. Категорія стану дерева визначається на основі окомірної  оцінки ряду параметрів, тобто "на око". Єдина шкала категорій стану дерев встановлюється Санітарними правилами в лісах України.

Категорія лісів. Відомча класифікаційна категорія лісів, що визначає характер використання лісових ресурсів та ряд основних параметрів організації лісового господарства в них. Відповідно до економічного, екологічного та соціального значення лісів, їх розташування та функцій, що вони виконують, ліси можуть бути віднесені до однієї з чотирьох категорій: 1) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення; 2) рекреаційно-оздоровчі ліси; 3) захисні ліси; 4) експлуатаційні ліси. У межах цих категорій можуть виділятися особливо захисні лісові ділянки з різним рівнем обмеження лісокористування. Суворість обмежень на лісокористування зменшується від першої категорії до четвертої.

Квартал. Частина лісового фонду, яка виділена для господарських цілей. Більшість лісів України розділені на квартали, як правило, у формі прямокутника. Розміри кварталів залежать від ступеня освоєності території та інтенсивності ведення лісового господарства і можуть бути приблизно 0.5Х0.5, 1X1 або більше км. Квартали розділені просіками, які проходять, у більшості випадках, з заходу на схід і з півночі на південь. На перетині просік встановлюються квартальні стовпці зі вказаними номерами кварталів. Нумерація кварталів в межах одного лісництва ведеться, як правило, з заходу на схід і з півночі на південь. В найменш освоєних лісах (наприклад, у горах) квартали виділяються за природними орієнтирами (річками, водорозділами).

Клас віку деревостану. Віковий інтервал, що застосовується у господарстві для характеристики вікової структури деревостанів та лісового фонду в цілому. Залежно від деревної породи (переважаючої) і географічних умов встановлюються класи віку в 1, 5 та 10 років. Більшість господарських заходів так чи інакше пов'язується з класом віку деревостану. Для різновікових насаджень вказується той клас віку, до якого належить переважна за запасом деревини частина деревостану.

Лісосіка. 1) Ділянка лісу, відведена до рубки (незалежно від виду рубки); практично те ж саме, що і ділянка. 2) Набір ділянок, призначених до рубки у певний рік. Наприклад, «лісосіка головного користування 2016 року» або «лісосіка чинного року».

Ліквідна деревина (ліквід). Частина деревини, яка може бути використана. Включає в себе ділову деревину без кори та дрова з корою. Зазвичай для загальних обрахунків вважається, що ліквідна деревина становить приблизно 0,87 від загального («на корені») запасу деревини.

Лісгосп (лісове господарство). Місцевий (на рівні району або декількох районів) підрозділ лісового господарства, що є самостійною юридичною особою. Безпосередньо проводить використання, охорону та відтворення лісів, є замовником лісовпорядкування. Керується директором. Підрозділами лісгоспу, що відповідають за окремі частини його лісів, є лісництва.

Лісокористувач. Юридична особа, яка здійснює господарську діяльність у лісах. До лісокористувачів належать державні та комунальні лісгоспи, об’єкти природно-заповідного фонду із власною адміністрацією (нацпарки, заповідники тощо) тощо. Лісокористувачі поділяються на постійних та тимчасових (останні здійснюють діяльність згідно договору протягом терміну його дії).

Лісівник. В широкому розумінні – працівник лісової служби або спеціаліст з лісового господарства.

Лісництво. Підрозділ лісгоспу, що відповідає за частину його лісів, де безпосередньо здійснюються роботи з відведення лісосік, охорони лісів і різної господарської діяльності, але не є самостійною юридичною особою. Лісничий керує лісництвом, а безпосередню охорону лісів і господарські роботи виконують майстри лісу.

Лісничий. Працівник лісової служби, що відповідає за управління лісами і ведення лісового господарства в межах лісництва. Зазвичай – спеціаліст з вищою або середньою спеціальною освітою. За ведення лісового господарства в межах цілого лісгоспу (національного парку, заповідника) відповідає головний лісничий, який є заступником директора лісгоспу.

Лісовий розсадник. Ділянка, на якій вирощують посадковий матеріал (саджанці і сіянці) різних дерев для лісовідновлення на вирубках або для розведення нових лісів на раніше безлісних землях. Лісові розсадники існують в більшості лісгоспах. Як правило, лісовий розсадник в лісгоспі вирощують від декілька сотень тисяч до декілька мільйонів саджанців і сіянців дерев у рік.

Лісовий фонд. Усі ліси України, а також землі, не покриті лісом, але включені у встановленому порядку до лісового фонду. Землі лісового фонду розділяються на лісові та нелісові.

Лісові культури. Лісові насадження штучного походження (створені шляхом висадки).

Лісові плантації. Штучно створені лісові насадження, за якими протягом усього їхнього життя ведеться інтенсивний догляд (навіть з використанням добрив і спеціального оброблення ґрунтів) з метою отримання товарної деревини за мінімальний строк у максимальній кількості. В Україні широкого розповсюдження не отримали. Лісові плантації широко розповсюджені в тропічних країнах та у субтропіках. У північних країнах існує обмеження, оскілки холодний клімат не дозволяє в короткий строк (10-20 лет) отримати вигоду від інтенсивного догляду за плантаціями.

Лісовідновлення. Створення нового лісу (а точніше – деревостану) на місці старого, що був вирубаний або знищений унаслідок стихійного лиха. Наприклад – висадка дерев на вирубці. У широкому сенсі лісовідновлення включає у себе не тільки висадку, але і комплекс заходів з догляду за висадженими молодняками.

Лісовпорядкування. Комплекс робіт з оцінки стану лісів та проектування заходів з їх використання, відтворення, охорони та захисту. Простіше кажучи – процес інвентаризації лісів та планування господарської діяльності. Лісовпорядкування розробляє обов’язковий до виконання план організації та розвитку лісового господарства на період до наступного лісовпорядкування (ревізійний період). Проводиться спеціалізованими організаціями (лісовпорядні підприємства). Як правило, проводиться раз на десять років («базове лісовпорядкування»). Також проводиться безперервне лісовпорядкування, за якого будь-які зміни у структурі лісового фонду постійно вносяться до матеріалів лісовпорядкування.

Лісорозведення. Створення нового лісу на раніше безлісній територій. Наприклад, на закинутих сільськогосподарських угіддях.

М’яколистяні породи дерев. Листяні породи дерев, які характеризуються м’якою деревиною (осика, вільха, береза, верба, липа тощо)

Мертва деревина. Дерева або їх частини на різних стадіях розкладу. Інакше кажучи – вже неживі дерева та їх фрагменти. До мертвої деревини відносять стоячі чи повалені мертві дерева, фрагменти стовбура, гілок, коренів, пні тощо. Мертва деревина є невід’ємним компонентом лісової екосистеми. Чинні практики проведення санітарних рубок часто передбачають вилучення мертвої деревини, що негативно впливає на ліс як складну систему. Від мертвої деревини залежать численні види птахів, комах, грибів, лишайників тощо.

Молодняк. Деревостан віком від його змикання до кінця другого класу віку (тобто приблизно до 20-40 років, залежно від виду дерева).

Насадження (лісове насадження). Будь-яка (незалежно від походження – природного чи штучного) відносно однорідна лісова ділянка, яка включає в себе деревостан, підріст, підлісок та живий наземний покрив. Найбільш звичайний термін, яким працівники лісового господарства позначають конкретну ділянку лісу. Іншими словами, насадження – це прийнята у лісовому господарстві назва лісової екосистеми.

Національний природний парк (нацпарк, НПП). Одна з категорій об’єктів природно-заповідного фонду, що створюється задля охорони природи, розвитку туризму та збереження традиційної культури природокористування. Як і у заповідників, у нацпарків є власна адміністрація, а територія вилучається у минулих землевласників та передається до управління адміністрації нацпарку. На відміну від природних заповідників, нацпарки також можуть включати території, які не вилучаються у минулих землекористувачів (землі «без вилучення»). В такому випадку адміністрація нацпарку може обмежено впливати на господарську діяльність таких лісокористувачів. Територія нацпарку поділяється не декілька різних зон з різними режимами. Зазвичай до таких зон належать: заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації, господарська зона.

Недоруб. Окремі дерева та ділянки лісу, відведені до рубки, але не вирубані у встановлений термін. За залишення недорубів лісокористувачі зазвичай отримують штрафи або інші санкції.

Нелісові землі. Землі лісового фонду, не призначені для вирощування лісу або непридатні для такого вирощування без попередній підготовчих робіт (просіки, дороги, сільгоспугіддя, болота, скелі тощо).

Нижній склад. Склад деревини біля місця її переробки або відвантаження на магістральний транспорт. Нижній склад часто передбачає довгострокове зберігання деревини. Своєю назвою нижній склад завдячує лісосплавними роботами, адже розташовувався у нижньому кінці сплавного шляху.

Низова пожежа. Лісова пожежа, за якої вогонь поширюється на поверхні землі, не поширюючись на крони дерев. При цьому вигорає лісова підстилка та мертва деревина. При низовій пожежі у соснових лісах може виживати більша частина дерев або навіть усі дерева, адже сосна має товсту кору у нижній частині стовбура, яка захищає тканини від перегрівання.

Оборот рубки. Період, необхідний для вирощування стиглого деревостану на місці суцільної рубки головного користування (відповідає затвердженому віку стиглості).

Обхід. Ділянка лісу, закріплена за конкретним посадовцем лісової охорони – майстром лісу.

Освітлення. Рубка догляду (в тому числі проведена за допомогою спеціальних технічних засобів) серед молодняку першого класу віку.

Пам’ятка природи. Одна з категорій об’єктів природно-заповідного фонду. Пам'ятки природи зазвичай створюються для охорони якихось поодиноких природних об'єктів — наприклад, вікове дерево чи невелике за розміром урочище.

Пасіка. Ділянка лісосіки, не зайнятий волоками, вантажними пунктами, складами та іншими технологічними елементами. На частку пасік припадає основна частина площі лісосіки.

Перестійний деревостан. Деревостан, вік якого перевищує початок періоду стиглості на 2 і більше класи віку.

Підлісок. Чагарники, що ростуть під пологом лісу, а також молоді екземпляри дерев, не здатні сформувати деревостани в цих лісорослинних умовах. Межа між підростом і підліском іноді буває дуже умовною. Наприклад, в густих хвойних лісах липа може існувати у вигляді чагарнику, який не досягає розмірів великих дерев, але при утворенні великих просвітів в деревному наметі вона з "підлісної" породи здатна перетворитися на "деревну". Те ж саме стосується багатьох великих чагарників, здатних за певних умов бути відносно великими деревами.

Підріст. Молоді деревні рослини природного походження, що ростуть під пологом лісу і здатні утворити деревостани, висота яких не перевищує 1/4 висоти дерев основного пологу, а також молоді деревні рослини, що ростуть на не вкритих лісом землях.

Підсочка. Видобуток смоли (живиці) дерев хвойних порід (частіше — сосни). Проводиться шляхом нанесення спеціальних насічок (карр) на стовбур дерева та збору витікаючої смоли протягом 5-15 років (залежно від місцевих умов). Застосовується також хімічна підсочка (з обробкою карр стимуляторами смоловиділення, наприклад, концентрованою сірчаною кислотою, екстрактом дріжджів тощо) та осмолопідсочка (збір пневого осмолу при лісозаготівлях). Підсочка широко застосовувалася до початку 90-х р.р. ХХ століття, після чого її поширення скоротилося. Зазвичай підсочка проводилася за 5-10 років до суцільної рубки. Дерева, які пережили підсочування (особливо хімічне підсочування) частково гинуть, але багато хто з тих, які вижили, здатні прожити кілька десятиліть після закінчення підсочування. Наслідком підсочування є істотне зниження запасів ділової деревини (до 30-40%, якщо після підсочування пройшло 10-15 років).

Плани лісонасаджень. Плани (карти) ділянок лісового фонду, пофарбовані за переважаючими породами та групами віку (повидільно), зазвичай у розрізі кожного з лісництв. Застосовуються як оглядові карти; зміни, що відбулися у лісовому фонді після базового лісовпорядкування, на плани насаджень зазвичай не наносяться. Нерідко виготовляються плани, забарвлені за призначеними заходами, стиглими та перестійними насадженнями, або такі, що містять іншу додаткову інформацію. Плани лісонасаджень доступні на сайті ВО «Укрдержліспроект».

Повнота деревостану. Абсолютна повнота є сумою площ поперечних перерізів усіх дерев на площі на висоті 130 см в перерахунку на гектар лісу. Є показником щільності деревостану. Визначається за допомогою спеціальних приладів або суцільним перерахунком на пробних площах або стрічках. На практиці частіше застосовується відносна повнота, тобто відношення абсолютної повноти даного насадження до табличної величини для "нормального" (максимально густого) деревостану цієї породи, віку і бонітету. Відносна повнота виражається в частках одиниці і коливається в межах 0.1-1.0 (де 1 – найбільш щільний деревостан). Досвідчені таксатори і лісівники зазвичай визначають цей показник (як і більшість інших) "на око".

Поступова рубка. Рубка головного користування, за якої деревостан вирубується за кілька прийомів упродовж 1-2 класів віку. Розрізняють рівномірно-поступові рубки (при кожному прийомі відбувається рівномірне виріджування деревостану), групово-поступові (при кожному прийомі вирубуються групи дерев), смугово-поступові (при кожному прийомі вирубуються паралельні смуги, розділені кратними їм по ширині смугами зеленого покриву, який лишається неторканим).

Пристигаючий деревостан. Деревостан, клас віку якого передує класу стиглості.

Проріджування. Рубка догляду в деревостанах зазвичай 3-го класу віку, що представляє собою розрідження дерев до оптимальної щільності, іноді — з заготівлею певної кількості ліквідної деревини.

Просіка. Очищена від дерев і чагарників розділювальна смуга в лісі. Найчастіше зустрічаються квартальні просіки (прорубані та підтримувані в очищеному стані смуги, що розділяють сусідні квартали, шириною до декількох метрів).

Прохідна рубка. Рубка догляду, яку зазвичай проводять у середньовікових деревостанах та яка проводиться після проріджування (якщо його здійснювали). Як правило, є поєднанням розріджування деревостану з заготівлею комерційно цінної деревини.

Прочищення. Рубка догляду у молодняках 2-го класу віку, яка проводиться після освітлення (якщо його здійснювали).

Ревізійний період. Проміжок часу між двома лісовпорядкуваннями. Найчастіше — 10 років, але може також тривати 15 або 20 років.

Регіональний ландшафтний парк (РЛП). Одна з категорій об’єктів природно-заповідного фонду України. За своєю структурою є аналогічною до національного природного парку. Єдиною відмінністю є той факт, що РЛП має місцеве значення, а значить – підпорядковується регіональним органам влади та фінансується з обласних або інших регіональних бюджетів. В Україні також поширені «паперові» РЛП, тобто такі, що існують лише на папері та не мають власної адміністрації та фінансування.

Розкряжування дерев. Розпилювання повалених дерев на окремі колоди (сортименти) необхідної довжини.

Розрахункова лісосіка. Дозволений (гранично допустимий) обсяг заготівлі деревини в межах певної господарської секції, категорії лісів, що знаходяться на території лісогосподарського підприємства, регіону або України в цілому, визначається і затверджується в процесі лісовпорядкування. В Україні визначається тільки для рубок головного користування (тобто всі види рубок формування та оздоровлення лісів та інші рубки проводяться понад розрахункову лісосіку).

Рубки головного користування (РГК). Рубки, основною метою проведення яких є саме заготівля деревини у стиглих та перестійних деревостанах. Застосовуються три основних системи рубок головного користування: суцільні, поступові, вибіркові.

Рубки догляду. Рубки формування та оздоровлення лісів, формально спрямовані на формування стійких високопродуктивних насаджень, збереження і посилення їхніх корисних функцій та заготівлю деревини. Виділяють такі основні види рубок догляду: рубки догляду в молодняках (освітлення і прочищення), проріджування та прохідні рубки. Крім того, до рубок догляду відносяться такі специфічні заходи — обрізання галузок у насадженнях, догляд за підліском, догляд за галявинами. За своїми гранично допустимим параметрам ряд видів рубок догляду відповідає деяким видам рубок головного користування і може, на відміну від них, проводитися в лісах, де рубки головного користування заборонені.

Рубки формування та оздоровлення лісів. Категорія рубок, до яких належать рубки догляду, санітарні рубки, лісовідновні рубки, рубки переформування, ландшафтні рубки та рубки, пов’язані з реконструкцією.

Саджанець. Молоде дерево, спеціально вирощене для використання при висадці лісу. Як правило, саджанці вирощують у розсадниках протягом декількох років, причому зазвичай в процесі вирощування дрібні сіянці, які виросли безпосередньо з насіння, пересаджують в так звану "школку" — відділення лісового розсадника, де саджанці дорощують до необхідного для висаджування розміру. На практиці найчастіше використовуються саджанці хвойних дерев віком до 4 років, листяних — до 2-3 років.

Санітарні рубки. Категорія рубок, спрямованих на підтримку стану насаджень, за яких повинні прибиратися сухостійні, пригнічені, уражені шкідниками і хворобами дерева або деревостани повністю. Розрізняють суцільні та вибіркові санітарні рубки.

Середньовіковий деревостан. Деревостан у віці від початку третього класу віку до віку пристигаючого.

Сіянець. Молоде дерево, спеціально вирощене для висадки у лісі або для подальшого вирощування саджанців. Сіянці вирощують на одному місці з насіння (без пересаджування). Як правило, вирощуються сіянці хвойних дерев віком 1-3 роки і листяних — 1-2 роки.

Склад насадження. Кількісні частки у складі деревостану тих порід дерев, що його утворюють. Склад насадження умовно записують у вигляді формули складу деревостану (приміром, 5Влч3Сз2Ос+Клз для деревостану, що складається з 50% вільхи, 30% сосни, 20% осики з домішкою клену, або 10Дз для чистого дубового деревостану), де за одиницю прийнято 10% від загального запасу насадження (породи дерев позначають скороченнями, зазвичай у вигляді однієї-двох початкових літер), а породи, домішки яких по запасу не перевищують 5%, позначають знаком “+”.

Сортимент. Частина зрубаного дерева, що відповідає тим чи іншим господарським вимогам. Наприклад: пиловник — для виробництва пиломатеріалів, баланс — сировина для целюлозно-паперової промисловості, шпальний кряж — для виробництва шпал тощо. Для кожного сортименту розроблені і затверджені державними стандартами його розміри і вимоги щодо якості деревини.

Сприяння природному поновленню лісу. Заходи, що забезпечують сприятливі умови для успішного відновлення лісу (наприклад, оранка вирубаної ділянки або проорювання борозен під розрідженим деревним ярусом). Часто до сприяння поновленню лісу відносять збереження підросту при рубці лісу, залишення насінневих дерев (насінників) або їх куртин (груп).

Стале ведення лісового господарства. Ведення лісового господарства згідно принципів сталого розвитку. Існують різні критерії «сталості» ведення лісового господарства. Для прикладу, до них належать: збереження біорізноманіття, підтримка продуктивності лісів, охорона ґрунтових та водних ресурсів, підтримка ролі лісів в обігу вуглецю, підтримка соціо-економічних функцій лісів тощо. В Україні критерії сталості ведення лісового господарства офіційно відсутні, що обумовлює достатньо широке трактування терміну.

Ступінь товщини. Приблизне значення діаметру дерева (колоди) з точністю до 4-х (рідше 2-х) сантиметрів (наприклад, щаблі 8, 12, 16, 20, 24 см і т.д.) В багатьох лісогосподарських та лісоінвентаризаційних нормативах ступені товщини використовують замість конкретних діаметрів. Дерева з проміжними діаметрами належать до менших ступенів товщини (наприклад, дерево з діаметром 11 см належить до ступеня товщини 8 см).

Суцільна (суцільнолісосічна) рубка. Рубка лісу, що здійснюється в один прийом, після якого залишається безлісна ділянка – зруб (іноді зі збереженим підростом).

Таксаційний опис. Частина проекту організації та розвитку лісового господарства, яку складають у рамках лісовпорядкування – вона містить характеристику за стандартною формою всіх ділянок лісового фонду даного підприємства. Об’ємна книга з таблицями (зазвичай інформація про всі ліси одного лісництва міститься в одному або двох томах таксаційних описів). Основний документ з господарчою інформацією про ліси конкретного підприємства.

Твердолистяні породи дерев. Господарська категорія, куди входять листяні породи дерев з твердою деревиною (дуб, бук, граб, ясен, клен, ільм та інші). Згідно з чинною у багатьох країнах світу класифікацією, до твердолистяних порід (hardwood) належать також усі види берез.

Термін примикання лісосіки. Проміжок часу, через який припустимо здійснювати вирубування на ділянці, сусідній до наявного зрубу. Теоретично, передбачено, що за цей період на зрубі відбудеться засівання від прилеглого лісу або трохи зміцняться штучно створені посадки.

Тип лісорослинних умов (ТЛУ). Лісівнича одиниця класифікації, що об’єднує ділянки земель (у тому числі вкритих лісом) з подібними лісорослинними умовами. Прийнята в Україні система ТЛУ заснована на двох показниках – родючості ґрунту (позначають літерами: від А (бідні) до D (родючі оселища) й вологості (позначають цифрами: від 0 (дуже сухі) до 5 (болота). Відповідно, ТЛУ позначають сполученням літери і цифри, наприклад, А1 або С3.

Тип лісу. Лісівнича або біологічна одиниця класифікації, що об’єднує ліси з однорідними лісорослинними умовами та відповідним до них складом рослинності. Існують і застосовуються на практиці численні класифікації типів лісу, засновані на різних ознаках насаджень і (або) лісорослинних умов. Найчастіше тип лісу визначають за домінантами деревного ярусу і трав’яно-чагарникового покриву (наприклад, сосняк чорничний, діброва яглицева тощо) або лише за домінантами трав’яно-чагарникового покриву (лишайниковий, брусничний, чорничний тощо).

Трелювальний трактор. Спеціалізований лісовий трактор, призначений для трелювання дерев, найчастіше гусеничний. Кріплення хлистів може здійснюватися за допомогою тросів (чокерування) або спеціальних гідравлічних зачепів. Нерідко (особливо при рубках догляду або на невеликих підприємствах) для трелювання пристосовують неспеціалізовані сільськогосподарські трактори, оснащені різними приладами для закріплення колод.

Трелювання. Переміщення зрубаного дерева або його частин волоком від пня до пункту завантаження у лісовий транспорт або тимчасового складування. Зазвичай, коли говорять про трелювання, вказують і його спосіб: хлистами, сортиментами, деревами. Найчастіше виконують за допомогою спеціалізованого трелювального трактора. В окремих випадках використовують кінне трелювання.

Фаутні дерева. Дерева з пошкодженнями та дефектами стовбурів різного походження (двовершинні, з гнилизною, зламані, криві тощо), що мають суттєво знижену комерційну вартість. Дерева, які вважаються фаутними, часто мають велике значення з точки зору збереження біологічного різноманіття – вони є найзручнішими для гнізд, мають дупла, слугують субстратом для грибів та інших організмів, пов’язаних із деревиною, що відмирає та гниє.

Хлист. Цільне (не розпиляне на сортименти) зрубане дерево без гілок, сучків та верхівки.

Хлистова заготівля деревини. Заготівля деревини, в ході якої спиляні дерева переміщують по лісосіці та вивозять у вигляді хлистів, без розпилювання на сортименти.

Широколистяні деревні породи. Група порід дерев з подібними біологічними та господарчими властивостями, куди належать усі різновиди дуба, липи, клена, в’яза, ясена. Переважання цих деревних порід характерне для лісів помірного поясу. Широколистяні породи в більшості доволі вибагливі до родючості та вологості ґрунтів. У зонах, що не є дуже сприятливими для їх зростання, вони займають ділянки з найродючішими ґрунтами, часто ще й з відносно теплим мікрокліматом.