Природно-заповідний фонд (ПЗФ)

Території та об’єкти ПЗФ можуть належати до однієї з 11 категорій. Серед них – чотири категорії, до яких включаються штучні об’єкти (на зразок зоопарків та ботанічних садів), та сім категорій об’єктів природного походження. До природних об’єктів належать:

1. Природні заповідники;

2. Біосферні заповідники;

3. Національні природні парки;

4. Регіональні ландшафтні парки;

5. Заказники;

6. Заповідні урочища;

7. Пам’ятки природи.

Об’єкти категорій 1-3, іноді 4 виступають у ролі окремих юридичних осіб, а також мають власну землю у користуванні. Об’єкти категорій 5-7 не є окремим юридичними особами, а створюються на базі вже наявних землекористувачів (лісокористувачів), які беруть на себе охоронні зобов’язання.

Заказники та пам'ятки природи залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Правова підстава функціонування мережі ПЗФ – Закон України «Про природно-заповідний фонд України». Саме цей документ встановлює порядок створення об’єктів ПЗФ та їх режим (у тому числі і дозволені рубки лісу).

Окрім того, на кожен з об’єктів ПЗФ також створюється «Положення», у якому визначено завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим території. Лісокористувачі, на території яких наявні об’єкти ПЗФ, які не є окремими юридичними особами, також оформлюють охоронне зобов’язання.

Діяльність об’єктів ПЗФ 1-4 категорій також регулюється Проектом організації території.

Фрагмент положення про один з лісових заказників України

Створення нових або розширення вже існуючих об’єктів ПЗФ умовно відбувається згідно наступних етапів:

1. На першому етапі будь-які юридичні чи фізичні особи (залежно від того, місцевого чи загальнодержавного значення пропонований об’єкт ПЗФ) подають до департаментів екології обласних державних адміністрацій (об’єкти місцевого значення) чи Міністерства захисту довкілля (об’єкти загальнодержавного значення) клопотання про необхідність створення об’єктів ПЗФ. Даний документ має супроводжуватися обґрунтуванням необхідності створення об’єкту природно-заповідного фонду певної категорії, що міститиме також характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об’єктів, які пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

2. На другому етапі орган влади розглядає клопотання та направляє на погодження землекористувачу (у випадку лісів – лісокористувачу). Ключове у цьому етапі – отримання погодження землекористувача, без чого об’єкт ПЗФ створено не буде. У випадку отримання такого погодження орган влади доручає спеціальним науковим установам розробити проекти створення об’єктів ПЗФ.

3. На третьому етапі усі необхідні документи надаються Президенту України (для об’єктів загальнодержавного значення) чи обласним радам (для об’єктів місцевого значення). Саме вони приймають рішення про створення нових об’єктів ПЗФ.

Різні об’єкти ПЗФ мають різні обмеження на проведення рубок. Детально ця інформація наведена у главах 1-7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Для прикладу, у заказниках забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки.

Окремі об’єкти ПЗФ відображені на публічній кадастровій карті, однак ця інформація часто є неповною. Перелік об’єктів ПЗФ також часто наявний на веб-сайтах лісокористувачів (лісгоспів), а також на веб-сайтах дапартаментів екології відповідних обласних державних адміністрацій.

Актуальний перелік ПЗФ завжди можна отримати, звернувшись із запитом до лісокористувача або обласної державної адміністрації.

Створення нових об’єктів ПЗФ може відбуватися за ініціативою будь-яких фізичних та юридичних осіб. Якщо Ви вважаєте, що той чи інший ліс має високу природоохоронну цінність і заслуговує на включення до складу ПЗФ, то необхідно:

• Визначитися, яка категорія ПЗФ найбільш підходить для певного лісового масиву. Наприклад, невеликі за площею лісові ділянки доцільно включати до пам’яток природи чи заказників. Якщо для збереження унікальних цінностей певної ділянки важливо заборонити усю господарську діяльність – доцільно створювати заповідне урочище тощо;

• Підготувати клопотання про створення об’єкту ПЗФ (або розширення уже існуючого об’єкту);

• Надати клопотання до обласної державної адміністрації чи Міністерства.

Більш детально ця процедура розписана вище та у тексті Закону «Про природно-заповідний фонд України».

На практиці найбільшою перепоною на шляху створення нових об’єктів ПЗФ є отримання погодження лісокористувача. Згідно Закону, отримання такого погодження є обов’язком органу влади, однак на практиці сприяння отриманню такого погодження з боку громадян суттєво допомагає створити нові об’єкти ПЗФ. Тому, для отримання позитивного результату, бажано заручитися погодженням на створення об'єкту ПЗФ з боку лісокористувача ще до надсилання клопотання до органів влади. До того ж, створення об’єктів ПЗФ може відбуватися за участю місцевих громад, що також значно полегшує отримання згоди лісокористувача. 

Закон України «Про природно-заповідний фонд України» 

Виявлення територій, придатних для оголошення об’єктами природно- заповідного фонду (посібник) 

Природно-заповідний фонд: земельні питання