ЧОМУ КІЛЬКІСТЬ МЕРТВОЇ ДЕРЕВИНИ У ЛІСАХ Є ВАЖЛИВОЮ: ОГЛЯД ДОСЛІДЖЕНЬ У ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЛІСАХ

Мертва деревина в тих чи інших кількостях існує практично у всіх лісах. Навіть у лісі, що зазнав суцільної рубки, певна кількість відмерлої деревини залишається у вигляді коренів та дрібних гілок (якщо останні не були спалені). Звісно, що більш важливу  роль відіграє саме крупна деревина у вигляді сухостійних та повалених стовбурів.

В наш час оцінено, що від 20 до 40% видів організмів, які мешкають в лісових екосистемах світу, на певному етапі свого життєвого циклу залежать від пошкодженої та гниючої деревини на живих, ослаблених або відмерлих деревах. Величезна кількість видів комах, грибів, бактерій та інших організмів беруть участь в розкладі мертвої деревини, використовуючи її як харчовий ресурс, а також в якості біотопу [1]. Багато птахів живляться комахами, що мешкають в мертвій деревині, зокрема всі види дятлів.

На більші частині Європи ліси активно використовувались людиною протягом століть, що призвело до відчутного скорочення кількості мертвої деревини в них і, відповідно, вплинуло на чисельність та існування популяцій сапроксильних видів в цих лісах.

Зрозуміло, що для збереження та відновлення біорізноманіття європейських лісів, важливо збільшити у них кількість мертвої деревини. З екологічної точки зору, можна надати 2 основні пояснення, чому це призведе до збільшення кількості та чисельності видів і, відповідно, кількості їх угруповань та екологічних зв’язків між ними.

По-перше, більша кількість доступної мертвої деревини в лісах збільшує площу поверхні, що вкрита нею, та підвищує доступність цього ресурсу. Відповідно до теорії острівної біогеографії, більша площа «острова» (в цьому випадку, оселища) може забезпечити існування більшої кількості життєздатних популяцій різних видів.

По друге, збільшення площі поверхні із мертвою деревиною сприяє існуванню більшої кількості можливих оселищ. Низка досліджень підтверджують важливість різноманіття мертвої деревини: різних видів дерев, їх розмірів та стадій розкладу. Аналіз даних численних досліджень підтверджує прямі кореляції між кількістю та різноманіттям мертвої деревини.

Більше того, низка видів, які перебувають у критично загрозливому стані, також корелюють із кількістю мертвої деревини, як в мішаних лісах помірного поясу, так і в бореальних та тропічних лісах. Це можна пояснити тим, що такі види переважно є вузькоспеціалізованими і потребують специфічних екологічних ніш.

Щоб забезпечити необхідні кількості мертвої деревини в лісах, які активно використовуються, необхідно визначити її порогові значення для різних типів цих лісів. Тобто, встановити кількість мертвої деревини, яка необхідна для існування основних таксономічних груп та ключових видів сапроксильних організмів.

Авторами дослідження [2]  було проаналізовано 36 прикладів досліджень порогових значень обсягів мертвої деревини, які були проведені протягом 1991-2009 років. Приклади були розподілені за 3-ма типами європейських лісів: бореально-альпійські соснові та ялинові ліси, мішані гірські ліси (бук, ялиця і ялина) та рівнинні буково-дубові ліси.

У згаданих дослідженнях в якості залежної від кількості мертвої деревини змінної розглядались: присутність/відсутність окремих видів, або їх чисельність, кількість видів певної таксономічної групи або щільність такої групи, склад біоценозів.

Дані всіх досліджень були опрацьовані із використанням різних методів статистичного аналізу і, серед іншого, було отримано наступні результати мета-аналізу:

1. Дослідження показують, що низка видів та їх угруповань вимагають присутності значної кількості деревини для всіх категорій лісів. Отримані порогові значення коливаються в межах 10-70 м³/га для бореальних лісів та 10-150 м³/га для мішаних гірських та рівнинних лісів.
2. При цьому, пік порогових кількостей мертвої деревини складає 20-30 м³/га для бореальних хвойних лісів, 30-40 м³/га – для мішаних гірських, та 30-50 м³/га – для рівнинних широколистяних лісів;
3. Водночас, кількість мертвої деревини в охоронюваних лісах, які тривалий час не зазнавали рубок становить: 60-120 м³/га – для бореальних ялинових і соснових лісів, 110-350 м³/га – для гірських мішаних лісів та 50-230 м³/га – для рівнинних дубово-букових лісів.
4. Як окремий приклад, розглянуто порогові значення кількості сухостою для проживання трипалого дятла: 0,56–1,22 м³/га – для Швейцарії  та 0,25–0,62 м³/га – для Швеції (у 95% випадків досліджень). Загальна кількість мертвої деревини має складати не менше 15 м³/га. В обох країнах йдеться про бореально-альпійські ліси.
5. У всіх розглянутих в дослідженнях лісах, які активно використовуються, угруповання видів є збідненими, навіть якщо такі ліси були розташовані поруч із пралісами. Відповідно, у дослідженнях не було оцінено на практиці порогові кількості відмерлої деревини для тих сапроксильних видів, які залишились лише в найбільш незайманих лісах. Хоча зрозуміло, що ці кількості є більшими, ніж більшість наведених в дослідженні значень.

Наприкінці статті автори вказують, що забезпечити залишення не менше 20-50 м³/га мертвої деревини у мережі лісових масивів Європи значно важливіше, аніж залишати її меншу кількість у всіх лісах.

Висновки для України

Враховуючи, що в експлуатаційних лісах України кількість мертвої деревини є переважно малою, і навіть в численних об’єктах ПЗФ лісокористувачі «прибирають» значну частину повалених та сухостійних дерев, вищерозглянуте дослідження та його висновки є особливо актуальними для нашої держави.

Для збереження таксономічних груп та угруповань сапроксильних видів, перш за все, варто повністю відмовитись від вилучення мертвої деревини в межах природно-заповідного фонду, та збільшувати її кількість у виділеній мережі захисних лісів. В якості мінімального орієнтиру можна використати обсяг 30 м³/га, який відповідає піку порогових кількостей мертвої деревини, як для мішаних рівнинних лісів, так і для гірських.

По друге, необхідно провести власні дослідження для визначення порогових обсягів мертвої деревини для найбільш рідкісних та вразливих сапроксильних видів у хвойних та мішаних гірських лісах, а також соснових, мішаних та дубових лісах рівнинної території України. На основі результатів цих досліджень потрібно забезпечити виділення ділянок лісів для накопичення мертвої деревини вище порогових значень для згаданих рідкісних видів. Перш за все, в межах природно-заповідного фонду лісової зони, та в інших лісах з обмеженим режимом експлуатації.

 Посилання:

Bauhus J., Baber K., Müller J. Dead Wood in Forest Ecosystems. Ecology – Oxford Bibliographies, 2018. URL: https://www.researchgate.net/publication/324161761_Dead_Wood_in_Forest_Ecosystems

Muller J., Butler R. A review of habitat thresholds for dead wood: a baseline for management recommendations in European forests. European Journal of Forest Research, 2010. URL: https://link.springer.com/article/10.1007/s10342-010-0400-5